Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року Справа № 904/4762/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Мирошниченко С.В.за участю представників: від позивача:Тараненко А.І., дов. №08.42-186/84-3251 від 17.12.2013р.;від відповідача 1:не з'явився; від відповідача 2:не з'явився;від третьої особи 1:не з'явився;від третьої особи 2:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного підприємства "Г.Е.Р.А.К.Л"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.01.2014р.у справі господарського суду№904/4762/13 Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"до 1.Приватного підприємства "Г.Е.Р.А.К.Л"; 2.Приватного підприємства "Фірма "Геракл"треті особи1.ОСОБА_7; 2.Публічне акціонерне товариство "Альфа-банк"прозвернення стягнення на предмет іпотеки та визнання недійсним договору іпотекиВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2013р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.01.2014р. у справі №904/4762/13 позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнано недійсним договір іпотеки від 24.11.2010р., між Приватним підприємством "Г.Е.Р.А.К.Л." та Приватним підприємством "Фірма "Геракл", посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №19157. В рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_7 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №09.2/120-6 від 31.03.2006р. в сумі 50 438 000грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №226 від 31.03.2006р., посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованим в реєстрі за №1063, а саме - нежитлові приміщення адміністративно-торгівельної будівлі літ. А-2, А`-4, А"-1: в літ. А-2, А"-1 нежитлові приміщення № І поз. 1-4, 6-13,V` загальною площею 269,6 кв.м., у підвалі, № 7 поз. 1-13, № 71 поз.1-3, № 8 поз ІІІ, V,V1,1 загальною площею 279,9 кв.м., на другому поверсі, № 4 поз. 1-10, І, VII, VIII загальною площею 213,8 кв.м., на другому поверсі, поз. 1-26,VII1,VIII1, загальною площею 397,4 кв.м., у мансарді, ганки літ. а, а1, а3, а9, приямки літ. а4, а5, вхід у підвал літ. а8, у літ. в літ. А1-4 нежитлові приміщення: № ІІІ поз. 1-21 загальною площею 333,2 кв.м., у підвалі, № 1 поз 1-17,17а, 18, 18 а загальною площею 251,3 кв.м., приміщення №ІV поз .1-2 загальною площею 95,8 кв.м., на першому поверсі, №1 поз. 64-88 загальною площею 530,8 кв.м., на другому поверсі, № 1 поз. 19-38 загальною площею 476,8 кв.м., на третьому поверсі, № 1 поз. 39-63, 89, 90 загальною площею 470,2 кв.м., на четвертому поверсі, над. літ. А1-4 приміщення машинного відділення №V поз. 1-3 загальною площею 44,8 кв.м., ганки літ. а11, а16, приямки літ. а12- а15, вхід у підвал літ. а10. що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 2969508) шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" на вищевказане нерухоме майно. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Перший відповідач, Приватне підприємство "Г.Е.Р.А.К.Л", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.05.2014р. задоволено клопотання Приватного підприємства "Г.Е.Р.А.К.Л" про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ОСОБА_7 у своєму письмовому відзиві підтримав вимоги касаційної скарги.

Від заявника касаційної скарги та ОСОБА_7 на адресу Вищого господарського суду України надійшли клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги.

Зазначені клопотання відхиляються судовою колегією касаційної інстанції в зв'язку із скороченими строками розгляду касаційних скарг, встановлених ст. 1118 ГПК України та з огляду на те, що явка уповноважених представників сторін не визнавалась обов'язковою.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 11.06.2014р. представник позивача заперечував проти задоволення касаційної скарги. Відповідачі та треті особи уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Приватного підприємства "Г.Е.Р.А.К.Л".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 31.03.2006р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступник Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк") (кредитор) та Фізичною особою ОСОБА_7 (позичальник) укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №09.2/120-6, відповідно до умов якого кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

В якості забезпечення належного виконання ОСОБА_7 зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором, 31.03.2006р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) та Малим приватним підприємством фірма "ГЕРАКЛ" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №226, який посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №1063, відповідно до умов якого іпотекодавець як майновий поручитель передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань позичальником нерухоме майно, а саме: частина прибудови адміністративного призначення літ. А1-4 до будівлі літ. А-2: приміщення №ІІІ поз 1-20 заг. пл. 333,5 кв.м. у підвалі; приміщення №1 поз. 1-7, 57-60 заг. пл. 242,3 кв.м. на другому поверсі; поз. 19-38 заг. пл. 476,8 кв.м. на третьому поверсі; поз. 39-56 заг. пл. 474,1 кв.м. на четвертому поверсі; приміщення № V поз. 1-3 заг. пл. 44,8 кв.м.; загальною площею 2111,8 кв.м., приміщення № ІV-арка поз. 1-2 (спільного користування), загальною площею 113,3 кв.м., і ганки літ. а11, а16, вхід у підвал літ а10, приямки літ. а12- а15, І-мостіння. Адміністративно-торгівельний будинок літ А-2, А"-1: в підвалі приміщ. №1 поз. 1-15, V1 заг.пл. 271,0 кв.м.; на І поверсі приміщ. №7 поз. 1-13, приміщ. №7 поз.1-3; прим. № 8 поз. ІІІ, V, V1, заг. площ. 279,9 кв.м.; на ІІ поверсі приміщ. №4 поз. 1-10, І, VII, VIII загальною площею 214,0 кв.м., мансарда 1-23, VIII`, VII` заг. пл. 403,6 кв.м заг. пл. 1168,5 кв.м., ганки а,а1,а3,а9, приямки а4,а5, вхід до підвалу а8, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 1.1.1 іпотечного договору встановлено, що невід'ємною частиною предмету іпотеки вважаються всі наступні покращення та переобладнання, що будуть проведені за термін обслуговування основного боргу за договором кредиту.

Відповідно до п.1.12 цього ж договору наступні іпотеки предмета іпотеки забороняються, крім передачі предмета іпотеки в наступну іпотеку іпотекодержателю.

Пунктом 2.1.4 договору передбачено, що іпотекодавець зобов'язаний без письмової згоди іпотекодержателя не здійснювати дій, пов'язаних із зміною права власності на предмет іпотеки, його обтяження будь-якими зобов'язаннями, в тому числі: передача в оренду, спільну діяльність, лізинг і т.і.

Іпотекодавець має право виключно на підставі письмової згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки у наступну іпотеку (п.2.2.3 іпотечного договору).

Відповідно до п.5.6.2 іпотечного договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст.37 Закону України "Про іпотеку".

Згідно з п. 2.4.7 іпотечного договору іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання позичальником зобов'язань за договором кредиту, та/або іпотекодавцем зобов'язань, передбачених пунктами 2.1.1-2.1.11 цього договору для задоволення в повному обсязі своїх вимог, що вказані в п.1.4, 2.4.5 цього договору, які визначаються на момент фактичного задоволення.

Господарськими судами попередніх інстанцій враховано, що в межах справи №16/272/09-21/182/10-19/5009/7616/11 про банкрутство МПП "Фірма "Геракл" встановлено, що останній не є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, оскільки вказане нерухоме майно було відчужене боржником ще до порушення провадження у справі про банкрутство.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на час розгляду справи власником предмета іпотеки є Приватне підприємство "Г.Е.Р.А.К.Л." (що підтверджується рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради "Про оформлення права власності ПП "Г.Е.Р.А.К.Л." на об'єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1" №3110 від 26.08.2010р. та Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 02.09.2010р.).

Згідно ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, вірно визначився, що Приватне підприємство "Г.Е.Р.А.К.Л." має всі права іпотекодавця і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Стаття 589 ЦК України та стаття 33 Закону "Про іпотеку" передбачають, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Із системного аналізу ст.ст. 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій з урахуванням відсутності на час розгляду справи належних та допустимих доказів недійсності іпотечного договору №226 від 31.03.2006р., дійшли до вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №226 від 31.03.2006р., шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_7 перед Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №09.2/120-6 від 31.03.2006р.

Щодо іншої частини позовних вимог, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.11.2010р. між Приватним підприємством "Г.Е.Р.А.К.Л." (іпотекодавець) та Приватним підприємством "Фірма "ГЕРАКЛ" (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку об'єкт нерухомості (нежитлові приміщення адміністративно-торгівельні будівля літ. А-2, А`-4, А``-1 за адресою м.Дніпропетровськ, АДРЕСА_1), який перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" за іпотечним договором №226 від 31.03.2006р.

Частиною 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку, відчужувати предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, з урахуванням вимог чинного законодавства та умов іпотечного договору №226 від 31.03.2006р. та з огляду на відсутність надання згоди Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель за іпотечним договором від 31.03.2006р.) на укладення договору іпотеки від 24.11.2010р. дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним вищезазначеного договору іпотеки від 24.11.2010р.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки господарські суди попередніх інстанцій в порядку ст.ст. 43, 47, 33, 34, 35, 43, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, вірно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Щодо посилань скаржника на те, що місцевим господарським судом були порушені вимоги ст. 2-1 ГПК України щодо автоматизованого визначення складу суду, а саме передано справу на розгляд колегії суддів розпорядженням В.о. Голови господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2013р., судова колегія касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 2-1 ГПК України визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом.

Порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду, в тому числі видачі судових рішень та наказів господарського суду, передачі справ до електронного архіву, зберігання текстів судових рішень, ухвал та інших процесуальних документів, надання інформації фізичним та юридичним особам, підготовки статистичних даних, визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Як вбачається з вказаного розпорядження та матеріалів справи, у зв'язку з наданням 13.08.2013р. суддею Мілєвою І.В. матеріалів справи №904/4762/13 для визначення колегіального розгляду справи до складу колегії суддів було включено суддів Татарчук В.О. та Колісник І.І., які не є головуючими суддями (суддями-доповідачами) у справі.

Відповідно до п.п. 3.1.6, 3.1.7 рішення Ради суддів України від 26.11.2010р. №30 (із змінами і доповненнями), засади формування колегії суддів визначаються зборами суддів відповідного суду з унеможливленням впливу на формування осіб, зацікавлених у результатах судового розгляду справи. Збори суддів відповідного суду визначають засади формування колегії суддів без здійснення повторного автоматизованого розподілу справ, зокрема, у випадку призначення колегіального складу суду першої інстанції.

Відтак, керуючись протоколом зборів суддів господарського суду Дніпропетровської області №3 від 21.01.2011р., В.о. Голови цього суду було прийнято розпорядження б/н від 13.08.2013р. згідно з вимогами законодавства.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.01.2014р. у справі №904/4762/13 відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.01.2014р. у справі №904/4762/13 - залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства "Г.Е.Р.А.К.Л" - без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя С.В. Мирошниченко